Дмитро  ДУМАНСЬКИЙ – політолог, експерт аналітичної  групи «Рубікон»

Унікальність  географічного розташування нашої  країни завжди робила її полем реалізації найрізноманітніших цивілізаційних проектів. Україна є об’єктом інтересів багатьох розвинутих держав, що обумовлює велику вірогідність розгортання на її території найрізноманітніших (й вкрай небезпечних) сценаріїв інформаційно-психологічного протиборства.

У добу глобалізації та інформатизації іноземний тиск на наше суспільство  закономірно посилюється, набуваючи  дедалі багатоманітніших форм – від  «м’якої» інформаційної обробки  масової свідомості до залаштункового лобіювання у сфері державної  політики й управління. Причому слід зазначити, що й власне лобістська діяльність як політичне явище у сучасних умовах поступово позбувається свого суто кулуарного виміру, набуваючи натомість усе більш комплексного характеру, спрямовуючись, зокрема, на пошук підтримки не лише з боку представницької влади, а й з боку політичних партій, бюрократії і громадських установ, а також громадськості загалом через посередництво мас-медіа. Тобто, у цьому випадку ми так само маємо справу із цілеспрямованим інформаційно-психологічним впливом на все суспільство [1]. Читати далі »

Дмитро  ДУМАНСЬКИЙ – політолог, експерт аналітичної  групи «Рубікон»

Глобальна конкуренція є однією із необхідних і визначальних характеристик світу, де наявна багатоманітність, де окремі людські спільноти «… по-різному дивляться на відносини між Богом та людиною, індивідом та групою, громадянином та державою, батьками та дітьми, чоловіком та жінкою, мають різні уявлення щодо співвідносної значущості прав та обов’язків, свободи та примусу, рівності та ієрархії» [1]. Бажання посісти вищу сходинку в глобальній ієрархії часто веде до використання силових методів у змаганні за першість.

Багатовимірність  будь-якої боротьби як силової взаємодії  зумовлюється насамперед різноплановістю самого феномену сили. Наприклад, відомий американський дослідник Марк Амстутц, як і абсолютна більшість сучасних фахівців, аж ніяк не ототожнює силу із простим фізичним примусом, вказуючи чотири найважливіші її елементи. По-перше, це вплив, що розуміється як здатність особистості чи інституту за допомогою умовлянь, пропаганди, маніпуляцій, переконань тощо домогтися від іншої особи або групи бажаної поведінки. По-друге, це авторитет як спроможність особистості чи інституту забезпечити слухняність без застосування насильства. По-третє, – влада як здатність впливати на поведінку людей через погрозу примусу. І, нарешті, власне сила, або використання примусу як такого. Причому, американський теоретик вважає силовий тиск (зокрема, той-таки маніпулятивний вплив) загалом небажаним, хоча й жодним чином не демонізує його [2]. Читати далі »

Петро ВОЗНЮК – політолог, головний редактор альманаху  «Молода нація», експерт  аналітичної групи  «Рубікон»

Не  секрет, що атмосфера перманентної конфронтації й нескінченне з’ясування стосунків (часто-густо із залученням різного роду закордонних «помічників» та «арбітрів») в українському політикумі викликає все більше роздратування і неприйняття у суспільстві. Простого обивателя «розбірки» на владному Олімпі змушують лише з оскаженінням дивитися яке-небудь чергове «ток-шоу», як максимум – висловити своє «фе» за допомогою інтерактивного телеголосування чи то пак ігнорування виборів. Однак для більш глибокого спостерігача нинішній «керований безлад» – це ще один привід замислитися над причинами наявного розбрату та схильності до пошуку істини й будь-яких авторитетів на стороні. А заразом – і спробувати провести необхідні історичні аналогії, аби на їхньому тлі чіткіше уявити собі контури спільного майбутнього. Читати далі »

Любов БАГАЦЬКА – директор інформаційного департаменту Інституту громадського розвитку «Ортега-і-Гассет», mara_lyubchenko@meta.ua

З матеріалів круглого столу «Протестний рух в Україні: історія, сучасність, перспективи» (18.05.2011 р.)

Говорячи  про новітню історію протестного руху в Україні, мабуть, варто почати із Студентської революції на граніті. Ця акція на той час не мала аналогів у Європі, адже була організована студентською молоддю. Революція на граніті є важливою і з огляду на те, що мала вплив на становлення незалежності України.

Наступна  масштабна акція протесту – «Україна без Кучми» (УБК), організована політичною опозицією тодішнього Президента саме зі згадкою про досягнуті результати Революції на граніті. Хоч, на перший погляд, «УБК» не принесла бажаних результатів – відставки Леоніда Даниловича та зміни політичної системи, – проте вона дала інший важливий результат: український народ усвідомив, що може боротися за свої права і має це робити. Саме після цього усвідомлення і віри у власні сили логічними стали події 2004 року. Проте Помаранчева революція мала дещо новий для протестних рухів в Україні характер – прагнення влади, а не змін політичної системи. До того ж нею фактично керували політики, на відміну від «України без Кучми»,  яка була позбавлена чіткого політичного забарвлення.

Події 2004 року показали, що протест може мати вплив на ситуацію в країні. Та чи завжди це добре? Читати далі »

Юрій  ШЕЛЯЖЕНКО – журналіст, shelya@voliacable.com

З матеріалів круглого столу «Протестний рух в Україні: історія, сучасність, перспективи» (18.05.2011 р.)

Протест визначається у «Вікіпедії» як вираження заперечень – словами чи діями – проти тих чи інших суспільно значимих подій, ситуацій, політичних позицій та реалій тощо. Протести можуть набувати різних форм – від окремих заяв до масових демонстрацій. Протест зазвичай є способом публічно заявити про свої переконання з метою впливу на громадську думку або політику уряду, або ж безпосередньо домогтися необхідних змін в інтересах протестуючих.

Протести часто є складовою систематичних мирних кампаній заради досягнення конкретної мети. Наприклад, для припинення правопорушень з боку можновладців та корпорацій; здобуття додаткових правових, соціальних, політичних гарантій комфортного життя громадян; обрання лідерів протестувальників на виборні посади; зрештою – отримання грошової винагороди від спонсорів протестного руху. Стратегічні протестні рухи часто мають на меті просування нового дискурсу, розвиток контреліт й поширення їх впливу аж до витіснення еліт.

Екстремальні  протести пов’язані з використанням психологічного й фізичного тиску та демонстративного опору і балансують на грані часткової чи повної відмови від принципу ненасильства, а можуть й переступити через цю грань – тоді може відбутися революція чи просто бунт. Якою б не була декларована мета екстремальних протестів, їх першою метою де-факто є переформатування правового поля за допомогою фізичного чи морального впливу маси протестуючих. Адже будь-який громадський протестний рух починається з декларації власної легітимності, і водночас екстремальність передбачає вихід за межі усталених уявлень про легітимність. Читати далі »

(на прикладі  висвітлення подій Помаранчевої революції в Інтернет-виданні «Українська правда»)

Наталія РУДНІЧЕНКО – канд. філол. наук, natalya@bigmir.net

З матеріалів круглого столу «Протестний рух в Україні: історія, сучасність, перспективи» (18.05.2011 р.)

Всеукраїнський  протестний рух під назвою «Помаранчева революція», який відбувся у листопаді 2004 – січні 2005-го рр. після другого туру президентських перегонів між кандидатами в президенти Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, став одним з найпотужніших протестних рухів останнього десятиліття, який, звичайно, знайшов своє відображення у засобах масової інформації. Провідним виданням, що висвітлювало події Помаранчевої революції з максимальною достовірністю, було Інтернет-видання «Українська правда» (www.pravda.com.ua).

Щоб дослідити особливості відтворення подій протестного руху «Помаранчева революція» журналістами Інтернет-видання «Українська правда» на концептуальному (світоглядному) рівні й змоделювати його семантичне поле, нами було вирішено проаналізувати вербальну складову відповідного Інтернет-дискурсу «Помаранчева революція», послуговуючись критерієм діахронічної стійкості [8, 67-68]. Цей критерій дозволяє якнайкраще відобразити динаміку змін у мові на рівні лексико-семантичної системи (відтак, з точки зору перебігу світоглядних процесів учасників дискурсу), а також врахувати стрімку дискурсивну діяльність суспільно-політичного видання «Українська правда»  у період з 22 листопада 2004 р. по 23 січня 2005 р.

Таким чином, узагальнивши релевантні погляди  О. Шейгал [8, 67-69], Т. Шмельової [9, 33-41], З. Фоміної [7, 20-324], Г. Кульжанова [4], С. Кара-Мурзи [2, 52-54] за критерієм  діахронічної стійкості, в проаналізованому Інтернет-дискурсі виділяємо такі актуалізовані лексичні групи асоціатів: Читати далі »