RSS FEED
Наш банер
НАШІ друзі
Статистика
Besucherzahler mail order russian
счетчик посещений

Категорія ‘Історія ідей’

Павло САЦЬКИЙ. АРХАЇЧНІ ВИТОКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Павло Сацький – кандидат історичних наук, доцент кафедри політичної історії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана; pavangard@i.ua

Україна сьогодні здійснює розбудову не лише державних інституцій, а й громадянського суспільства, що зумовлює гостру постановку проблеми втілення у повному обсязі конституційного положення, згідно з яким Україна є демократичною, соціальною і правовою державою. На даному етапі державного будівництва і для реалізації конституційних принципів державного будівництва важливо проаналізувати пройдений українським суспільством історичний шлях у контексті вивчення досвіду забезпечення правопорядку, захисту соціальних інституцій і державності від антисоціальних викликів тощо. Ключовим соціальним викликом для української держави й суспільства є організована професійна злочинність. Таке соціальне явище має глибоку і складну історію і, відповідно, складні соціальні витоки та передумови. Тому на сьогодні постає актуальність дослідження архаїчних витоків основних характерних рис професійної організованої злочинності. Читати далі »

Юрій КАГАНОВ. МОВА ТА ІДЕОЛОГІЯ: РАДЯНСЬКА УНІФІКАЦІЯ VS УКРАЇНСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Юрій Кагановкандидат історичних наук, доцент Запорізького національного університету; npznu@bk.ru

Сучасні гострі політичні дискусії щодо мовного питання в Україні зайвий раз нагадують про роль і вагомість мови як державо- і націєтворчого чинника. Будучи за своєю природою феноменом дуже складним, що потребує виваженого і обережного ставлення, мова повсякчас в нашій країні залишається обєктом маніпулювання з боку політичних кіл. Читати далі »

Петро ВОЗНЮК. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗЛАГОДИ У ГЛИБОКО РОЗДІЛЕНИХ СУСПІЛЬСТВАХ

Петро Вознюк – політолог, головний редактор альманаху «Молода нація», експерт аналітичної групи «Рубікон»; bearnxxi@gmail.com

Загальновідомо, що стабільний розвиток демократії є прерогативою спільнот, яким на момент постання представницьких інститутів влади була притаманна відносна гомогенність внутрішньої соціальної структури, тобто відсутність різко протиставлених і ворожих одна одній великих суспільних груп. Однак нині глобальне поширення демократії зумовлює необхідність відповідних суспільних трансформацій і в тих країнах, де люди різко розмежовані за расовою, етнічною, конфесійною, ідеологічною або навіть цивілізаційною належністю, коли відмінності стосуються найзагальніших питань життєдіяльності – відносин між Богом і людиною, індивідом та групою, громадянином і державою, батьками та дітьми, чоловіком і жінкою; співвідношенЬ прав та обов’язків, свободи й примусу, рівності та ієрархії тощо [1]. Читати далі »

Андрій КОБУС. ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАЦІЙНІ КОНТАКТИ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Андрій Кобус – кандидат історичних наук, викладач Університету імені Яна Кохановського (Польща)

У 1950 р. в Берліні, в секторах, контрольованих західними державами, відбувся Конгрес свободи культури. Це велике починання європейських інтелектуалів, котре мало на меті протидію комуністичним впливам в Західній Європі. Під час відкриття конгресу виголосив промову польською і немецькою мовами один із найближчих співробітників Єжи Гедройця в паризькій редакції «Kultury» (далі – «Культура»), журналу надзвичайно важливого для польської еміграції, – Юзеф Чапський, сказавши: «З радістю бачу серед нас представників народів із-за залізної завіси. Я бачу приятелів з Латвії, Чехії, Росії, Польщі. … не бачу представників румунів, угорців, українців, білорусів та інших народів. … Без сумнівів, на майбутньому конгресі буде більше делегатів із-за завіси. Їх присутність підкреслює основну тезу конгресу – культуральна єдність всієї Європи. Віра в розвиток половини вільної Європи, тоді як друга є тоталізована і душена – є вірою у фікцію. Я впевнений, що всі учасники розуміють, разом зі мною, що недостатньо об’єднатися в боротьбі за культуру Європи, ще мусить бути боротьба за майбутню єдність вільної Європи» [1]. Читати далі »

Світлана ІВАНИЦЬКА. «НОВА УКРАЇНА» РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ У ПУБЛІЦИСТИЧНИХ РОЗДУМАХ ОЛЕКСАНДРА САЛІКОВСЬКОГО (1866 – 1925)

Світлана Іваницька – кандидат історичних наук, доцент доцент Запорізького національного університету; isvetlana@hotmail.com

Звернення до публіцистичної спадщини представників української інтелектуальної еліти ліберально-демократичного спрямування початку ХХ ст. – важливе наукове й практичне завдання сучасної соціогуманітаристики. Це й невипадково: до сьогодні праці діячів політичної доби «національного відродження» є цінним джерелом для повноцінної реконструкції історичного минулого і одночасно – дієвим ресурсом творення політично-культурної свідомості української національної спільноти. Як відзначає відомий фахівець з історії публіцистики, львівський професор Й. Д. Лось, «українська традиція публіцистичного тексту не спирається лише на розумовий спосіб, що охоплює зовнішню оболонку життя. Висока мета і дар служіння несумісні з пласкою калькуляцією… Порядок думок, міра цінностей збережені у національній публіцистиці першої половини ХХ століття. Наші речники працювали на найвищих орбітах суспільно-політичної думки, зокрема політичної публіцистики Європи. Від нас намагалися приховати ясний світогляд попередників. Чужі руїнницькі думки і сьогодні замулюють українську свідомість. Багато ще не роз’яснених, невпорядкованих думок і поривань. Звідси – важко боротися з лихом у демотивованому суспільстві. … Усупереч твердженню А. Токвіля про те, що «минуле більше не освітлює майбутнього», нинішні можливості поширення і доступу до інформації дають змогу скоригувати, по-новому глянути на події минулого, відтак краще освітити власне майбутнє. … Публіцистика спроможна увібрати в себе і виразність портретів, і епос, і драму, і усю багатоманітність виявів дійсності. … Крім того, публіцистика має володіти й естетичною цінністю, що якраз властиве українській традиції. … Український публіцистичний дискурс увесь час висував на авансцену особистості, наділені певною місією» [1]. Читати далі »

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ. ІДЕОЛОГІЇ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТТЯ: ВИБІР ЗА УКРАЇНОЮ

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України; hrabovskys@gmail.com

Чи не щодня ми читаємо на шпальтах газет і чуємо з телеекранів про ідеології різних партій, ідеологічні забобони і міфи, необхідність (чи неприпустимість) державної ідеології тощо. Особливо багато про ідеологію пишеться та говориться у переддень тих чи інших виборів або під час загострень політичної ситуації. Що ж, на перший погляд, тут навіть не потрібно зайвих пояснень: ідеологія (від грецького ιδεολογία, тобто ідея, уявлення плюс логос, вчення), як випливає із самої семантики слова, – це певна система поглядів, ідей, цінностей, настанов, які виражають інтереси соціальних груп, класів, націй, суспільств і в яких усвідомлюється й оцінюється відношення людей до дійсності й одне до одного, а також містяться гасла та цілі соціально-політичної діяльності, спрямованої чи то на збереження, чи то на зміну чинних суспільних стосунків. Отже, де шукати ідеологію? В партійних програмах і гаслах, у виступах лідерів, у популярних брошурах, зрештою, у виборчих змаганнях. Читати далі »

Павло САЦЬКИЙ. ПОЛІТИКА КЕРОВАНОГО СОЦІАЛЬНОГО ПРОТИСТОЯННЯ В УСРР (1920-ті рр.)

Павло Сацький – кандидат історичних наук, доцент кафедри політичної історії Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, pavangard@i.ua

Після завершення Першої світової війни у країнах Європи формується принципово новий суспільний устрій. Мільйони громадян цих держав, мобілізованих до лав армій, отримали вагомий аргумент вимагати права на врахування їхньої волі в державній політиці. Тому саме у такій найбільш масштабній для свого часу війні виникли передумови становлення громадянського суспільства. Читати далі »

Валерій КОЛЮХ. БІКАМЕРАЛІЗМ: ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЯ ТА УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ

Валерій Колюх – кандидат політичних наук, доцент кафедри політичних наук Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Серед ідеологічних засад сучасних демократичних держав чільне місце належить принципу народного суверенітету та політичного представництва. Саме ідеї якнайповнішої репрезентації численних соціально-групових інтересів підпорядковані всі політико-інституційні структури світових демократій. Однією з історично найбільш усталених форм забезпечення представництва інтересів на рівні прийняття загальносуспільних рішень є наявність другої (але при цьому, як правило, формально чи реально «верхньої») палати парламенту. Читати далі »

Катерина ПЕТРИЧЕНКО. ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД ГЕНЕРАЛА ТЮТЮННИКА

Катерина Петриченко – незалежна дослідниця, kwita@ukr.net

Задля привернення уваги до героїчного минулого України вкрай необхідно проводити заходи, спрямовані на відродження історичної пам’яті народу. Одною з таких подій став круглий стіл на тему  «ІІ Зимовий похід Армії УНР», що відбувся 27 жовтня 2011 р. в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Організатором його виступила студентська організація «Український студент», яка й провела зібрання на честь 90-ї річниці Листопадового рейду 1921 року.

З проголошенням у 1991 р. незалежності України стало можливим розкриття замовчуваних до того фактів історії, з’явився шанс відновити дійсний образ минулої доби, повернути з небуття імена тих, хто ціною власного життя заклав підвалини подальшої визвольної боротьби нашого народу. Однією з таких маловідомих сторінок, яка на сьогодні є недостатньо дослідженою, потребує подальшого вивчення та висвітлення, залишається Другий зимовий похід на терени Радянської України, очолюваний генералом-хорунжим армії УНР Юрком Тютюнником, що відбувся у жовтні-грудні 1921 р.

Що ж це була за подія, що й досі привертає увагу дослідників? Чим вона знаменна в руслі боротьби за незалежність України? Спробуємо виявити її причини та передумови, відстеживши явище у процесі його зародження, розвитку та занепаду і детальніше зупинившись на причинах поразки збройного виступу Ю. Тютюнника. Читати далі »

Валентин ГАЙДАЙ. КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У 1920-Х РОКАХ

Валентин  Гайдай – історик, аспірант НПУ ім. М. П. Драгоманова

Вивчення  малодосліджених сторінок українсько-польської  історії є вкрай актуальним в контексті сучасного стратегічного партнерства України і Польщі. Звертаючись до минулих реалій, ми можемо краще зрозуміти політичні процеси нинішнього часу.

20-ті  рр. ХХ ст. були непростими в  житті тогочасного суспільства,  несучи з собою нові політичні режими та ідеології. Саме тоді в більшості країн Європи до влади прийшли ліві або праві політичні угрупування, було встановлено реакційні, авторитарні або тоталітарні режими.

Не  оминули ці процеси і Польщу та СРСР. На початку 1920-х постала незалежна польська держава ― т. зв. ІІ Річ Посполита, у 1922 р. було утворено СРСР. Слід зауважити, що ці дві держави, різні на перший погляд, мали багато спільних моментів в економічному, суспільно-політичному житті саме у 1920-х рр. Як відомо, СРСР на перших етапах свого існування не був тоталітарною державою, якою він став вже у 1930-х рр. – протягом 1920-х ще існували незалежні видавництва, громадські організації, спілки, нова економічна політика забезпечувала існування в країні приватної власності тощо. Читати далі »