RSS FEED
Наш банер
НАШІ друзі
Статистика
Besucherzahler mail order russian
счетчик посещений

Категорія ‘Геополітика і стратегічний аналіз’

Олександр ФЕДОРЕНКО. ПРОБЛЕМА УКРАЇНО-РОСІЙСЬКОГО ГЕОПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ НАПРИКІНЦІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Олександр Федоренко  – науковий співробітник відділу  геополітики та геостратегії Науково-дослідного інституту українознавства

Після проголошення незалежності України та визнання її державності в українському соціумі відбулись кардинальні зрушення в парадигмі суспільного розвитку. Замість ідеологічних та політичних цінностей тоталітаризму домінантні позиції тепер займає пріоритет прав людини і громадянина. На відміну від Російської Федерації, яка стала політичним і майновим правонаступником Радянського Союзу зі сформованою на великодержавних традиціях політичною, науковою та діловою елітою, в Україні процес становлення нової держави збігся з процесами формування сучасної української нації й переходу від державної моделі економіки до ринкових відносин.

Україну після розпаду СРСР було визнано  світовим співтовариством новою  державою, утворення якої було пов’язано  з визнанням у суспільстві  критерію рівності громадянських прав усіх мешканців її території. Обставини утвердження нової держави виявилися надзвичайно складними, внаслідок відсутності значного запасу цінних металів та іноземної валюти, покладів нафти й газу, вичерпності власних корисних копалин. Читати далі »

Анатолій ЛУЦЕНКО. ЗМІСТОВНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОНЯТТЯ «ГЕОПОЛІТИКА» В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ

Анатолій Луценко  – викладач Національної академії оборони України

Сучасний історичний етап характеризується глобальними трансформаціями міжнародного життя. Змінюється політична карта, розширюються або, навпаки, звужуються сфери впливу держав, що призводить до руйнації всього світового порядку. Всі ці процеси стимулюють розвиток геополітичної думки та суттєво впливають на важливість геополітичних факторів в системі національної безпеки, до яких належить: географічне середовище, політична система, соціально-демографічна структура, військова могутність та економіка.

З погляду геополітики, національна безпека держави виявляється у двох аспектах: безпека (контроль) простору, що забезпечує повноцінне існування і могутність певної етносоціальної системи, а також безпека нації як етнонаціональної системи.

Ця  обставина й визначає зв’язок  загальної проблеми з найбільш важливими  науковими та практичними завданнями дослідження взаємозв’язку геополітики та національної безпеки держави. Читати далі »

Олександр ФЕДОРЕНКО. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Перетворення  України на початку ХХІ століття на впливовий чинник загальносвітових процесів свідчить про нагальну потребу наукового обґрунтування геополітичних перспектив української держави у внутрішньо-територіальному, регіональному і глобальному вимірах, а також поглибленого дослідження ідейної спадщини української геополітичної думки та її характерних особливостей.

Вибори  президента держави у 2004 р. показали зіткнення антиколоніального політичного дискурсу, спрямованого на подолання залежності українського суспільства від впливу політичних, економічних, інформаційно-культурних структур Російської Федерації, і антимодернізаційного політичного дискурсу, спрямованого проти інтеграції України у європейський цивілізаційний простір. Однією з домінант цих політичних дискурсів були ментальні відмінності у світосприйманні мешканців «умовного Заходу» і «умовного Сходу», які визначали різноспрямованість у географічно-політичних орієнтаціях за історико-географічним критерієм диференціації по лінії «Схід – Захід».

Досвід виборів показав, що ці політичні дискурси втратили актуальність, оскільки виразно виявилися тенденції до творення єдиної політичної нації з єдиним образом України як просторової реальності. Стереотипізація реальних і уявних мовно-культурних і соціальних відмінностей регіонів України, передусім західних і східних, на думку Л. Нагорної та інших вітчизняних політологів, виявила під час виборів президента поляризацію регіональних інтересів населення щодо вибору оптимальної моделі розвитку українського суспільства, геополітичного вектора орієнтації держави у регіональному і світовому просторах, статусу російської мови [1, 217]. Читати далі »

Олександр ФЕДОРЕНКО. ІДЕЙНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Політична наука як академічна і прикладна  дисципліна володіє значним арсеналом  понять, методів, теорій і практичних результатів для реконструкції минулих і сучасних підходів до пояснення ролі географічних, соціальних та ресурсних факторів у становленні суспільств та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики створених ними держав.

Наприкінці  ХІХ – на початку ХХ ст. внаслідок еволюційних трансформаційних змін у європейському та світовому просторах суспільно-політичного буття формувалися та утверджувалися системи ідейно-політичних цінностей, носіями яких були різні політичні сили (політичні партії) і їхні електоральні групи (політичні класи). При цьому прискорюються процеси становлення різних ідейно-політичних напрямів: зокрема консерватизму, лібералізму, націоналізму, марксизму.

Функціонування цих течій і напрямів зумовлювало формування суспільно-політичної парадигми розвитку політичної науки, тобто визначення політичних моделей розвитку суспільства та його консолідації. Наявність такої парадигми було принципово важливою для диференціації та структуризації політичної науки на різних напрямах теоретичних та прикладних досліджень ролі і місця політичних суб’єктів в системі суспільних відносин, взаємин суб’єктів політики і владних структур, досягнення соціальними групами суспільного консенсусу в політичних системах. Читати далі »

Ігор КАРІВЕЦЬ. «КАКАЯ РАЗНИЦА?», АБО ПРО НАСЛІДКИ ПОСТКОЛОНІАЛЬНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Дуже  часто у повсякденному житті  люди задаються питанням: яка різниця, якою мовою розмовляти, на якому  місці сидіти в автобусі, тролейбусі, що їсти, у що одягатися, як сидіти, з ким зустрічатися чи дружити тощо. Тому відповідь на питання «яка різниця?» є надзвичайно важливою для повсякденного життя, а загалом, і для формування  культури того чи іншого суспільства.

Задаючись цим питанням, пересічна людина не усвідомлює його глибокий,  філософський сенс. Це питання можна вимовляти з різною інтонацією: яка різниця…, яка різниця?, яка різниця!?

Філософія різниці має глибоку  традицію та своїх авторитетних  представників від Платона до  Ж. Дельоза.  Пересічна людина не підноситься до висот філософського мислення, відповідаючи на це питання. Читати далі »

Олександр ШМОРГУН. ГЕОПОЛІТИЧНА ТА ГЕОЕКОНОМІЧНА ЕВОЛЮЦІЯ СУЧАСНОГО СВІТУ: ПОШУК АНТИКАТАСТРОФІЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ

Дослідження національних і наднаціональних інститутів глобальної інтеграції вимагає вирішення низки гостродискусійних проблем і, водночас, розвінчання деяких деструктивних міфів. Зокрема,  апологети «історичної місії Заходу» не втомлюються пропагувати ідею поглинання західною цивілізацією всього соціального простору планети – певна річ, на засадах підвищення стандартів добробуту та зростання рівня демократії.

Нині будь-які спроби стати на заваді прозахідній глобалізації, перешкодити поступовому нівелюванню самобутності націо-етнічних утворень розглядаються як небезпечні рецидиви. Магістральним же у постмодерній політиці продовжує вважатися курс на демонтаж національних держав з усіма їх сутнісними атрибутами.

Навпаки, прибічники сучасного цивілізаційного традиціоналізму вказують на екстремістську, руйнівну природу космополітичного ліберального глобалізму. При цьому наголошується, що підґрунтя тоталітарних елементів комунізму і нацизму міститься саме в західній цивілізації, яка є своєрідним соціальним мутантом. Стверджується, що саме цей «покруч», подібно до ракової пухлини, пожирає і розкладає здорову тканину консервативно орієнтованих традиціоналістських суспільств, діючи, по суті, в режимі соціобіологічного природного відбору. Читати далі »

Катерина КОПТЄВА. ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ В ПРОЕКТІ «ЄВРАЗІЯ»

Україна – європейська  держава, що має велику територію, потужний інтелектуальний та природний потенціал, вигідне геополітичне розташування… Уявімо таку державу у вигляді серйозного пана, який, склавши до кишені всі надбання та ресурси, повільно крокує великим майданом, який називається «світовою ареною». Навколо розташувалися різного розміру крамниці, що пропонують покупцеві свої товари за різними цінами. Найвищі крамниці з найголоснішими продавцями – під назвою «ЄС» та «НАТО». Біля них зупиняється багато покупців, але не всі можуть дійти згоди з ними. Аж ось покупець на ім’я «Україна» бачить на краю майдану не дуже яскраву, але велику крамницю з написом «Євразія» та йде подивитися, що воно таке. Тут довгожданому гостю розповідають про переваги товару та мінімальну ціну за рай на землі. Україна починає міркувати та частково вже погоджується. Але все ж  лишаються певні сумніви… Що робити?

Наведена  алегорична замальовка лише частково відображає ту ситуацію на світовій арені, що склалася. У житті не все так просто. Відкинувши художні образи, спробуємо з’ясувати реальні перспективи України в проекті під умовною назвою «Євразія».

Кожна держава як актор світової арени має власні інтереси, цілі та засоби їх досягнення. Це аксіома. А от реалізація цих елементів на практиці становить широке поле для різних видів діяльності. Одним з основних напрямків такої діяльності є створення наддержавних об’єднань кількома країнами, різними за масштабами, потужностями та можливостями. Такі об’єднання мають різні назви: унія, союз, спілка, організація, блок, пакт і т. п. Але мета в них переважно однакова – добробут і розвиток країн-членів та, у багатьох випадках, – протистояння з іншими об’єднаннями. Україна, Конституцією оголосивши позаблоковий статус, тим не менше бере активну участь у міжнародній діяльності, тож не оминути їй і елементів інтеграції з якимось наддержавним об’єднанням. Варіантів багато (згадаймо алегоричну замальовку «світового майданчику»), а відтак і вибір непростий. (Питання на зразок «хто обере та прийме Україну?» ми тут не розглядаємо.) Отже, можливий варіант – євразійська інтеграційна ініціатива. Читати далі »